Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення мовця до висловленої ним думки.
Вставні компоненти граматично не пов’язуються з іншими словами в реченні і тому не є його членами.
| достовірність повідомлення, впевненість (безумовно, звичайно, без сумніву, як відомо, ніде правди діти) |
Ріка, звичайно, не Егейське море, котре походить, звісно, від „еге” (Л.Костенко). |
| слова ввічливості (будь ласка, дякую, на добраніч, спасибі тощо) |
Будь ласка, не викрикуйте так голосно. |
| невпевненість, припущення (мабуть, може, можливо, певно, здається, може бути, як видно) |
Може, саме про цей будинок говорив Джойс? (П.Панч). |
| джерело повідомлення (як кажуть, повідомляють, на думку, на мою думку, по-моєму, як говорять у народі, за прислів’ям тощо) |
Як кажуть, двічі життя не прожити. |
| емоційну оцінку повідомленого факту (на жаль, на лихо, на зло, на диво, на щастя, хвалити Бога) |
На жаль, літні канікули закінчилися |
| логічну впорядкованість мовлення, почерговість думки, виділення головного (отже, до речі, значить, зокрема, по-перше, у всякому разі, таким чином) |
Отже, сьогодні ви не готові до контрольної роботи |
Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки.
Запам’ятай!
1. Вставлені сполуки не можуть бути класифіковані за якимись загальними ознаками,
оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.
2. На письмі вставлені сполуки, як правило, беруться в дужки або виділяються двома тире, рідше
– комами: Уже, либонь, після Покрови, Вертався з Донця, та знову (Бо я вже двічі посилав
До дівчини за рушниками) Послать і втретє міркував (Т.Шевченко).
3. Вставні і вставлені конструкції не є членами речення, тому речення не поширюють: Отже, я
співаю.
4. Слід запам’ятати групи вставлених слів:
– оцінку вірогідності повідомлюваного: авжеж, безперечно, безсумнівно, без усякого сумніву,
видимо, видно в усякому разі (випадку), гадаю, дійсно, звісно, звичайно, здавалося (б),
здається, зрозуміло, либонь, мабуть, може, можливо, напевно, очевидно, певна річ, по суті
(справи), (що)правда, припустимо, припустімо, природно, скажімо, скоріш за все, слід
гадати, справді, треба думати, було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди,
як водиться;
– почуття мовця, емоційну оцінку того, про що йдеться: на біду, грішним ділом, на гріх, дивна
річ, на зло, навдивовижу, на жаль, на (не)щастя, нівроку, соромно сказати, чого доброго,
як на біду, як на зло;
– зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге тощо, виходить, головним чином,
далі, до речі, значить, з одного боку, зокрема, зрештою, крім того, між іншим, навпаки,
наприклад, нарешті, однак, отже, підкреслюю, передусім, повторюю, приміром, проте, у
цілому;
– способи оформлення думок: взагалі, власне, грубо висловлюючись, з дозволу сказати, інакше
(коротше, правду, м’яко, між нами, попросту, чесно) кажучи, іншими словами, крім
жартів, можна сказати, одним словом, признаюсь, смішно сказати, так би мовити,
точніше, як кажуть тощо;
– джерело повідомлення: бачу, говорять, за визначенням, за вченням, за моїми розрахунками,
за повідомленням, за приказкою, кажуть, мов, мовляв, на думку, пам’ятаю, повідомляють,
чую, по-моєму, по-твоєму.
5. Вставні слова і словосполучення можуть бути звернені до співрозмовника або до читача, щоб
привернути увагу: бачиш, будь ласка, вірите, вибачте, даруйте на слові, дозвольте,
зрозумійте, пам’ятайте, погодьтесь, послухайте, розумієш, уявіть (собі), чуєте.
6. Ніколи не бувають вставними слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки,
адже, от, принаймні, навіть, між тим, за традицією, у кінцевому результаті ( підсумку),
буквально, якби, майже, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз,
як-не-як.
7. Слід розрізняти вставні слова і члени речення. Вставні слова можна вилучити з речення, не
порушуючи його структури. Вони виділяються комами. Вилучення членів речення руйнує
граматичну і смислову структуру речення.
При вставних словах, словосполученнях і реченнях ставляться такі розділові знаки: кома, тире, кома з тире та дужки.
| вставні слова і словосполучення відділяються комами |
У ніч Різдвяну батько, згадавши, очевидно, молодість свою, дитинство усе своє, одним словом, життя, просив матір заспівати йому колядок (О.Довженко). |
| два вставних слова відділяються одне від одного |
Правда, може, я сам-таки, в цьому й винен… (О.Гончар). |
| вставні слова відділяються комами від усіх попередніх сполучників крім а (після а кома ставиться лише тоді, коли перед ним стоїть слово з часткою не) |
І вернеться наша воля, а може, ще й слава (Ю.Федькович). Запасним видом палива може бути не вугілля, а, наприклад, торф (З підручника). |
| невеликі за розміром вставні речення | Звали нашого діда, як я потім довідавсь, Семеном (О.Довженко). |
Запам’ятай!
Комою не відокремлюються вставні слова, що стоять на початку або в кінці відокремленого звороту (вони виділяються комами разом з усім зворотом):
Дятли вечеряли, видно наїдаючись на зиму.
Дятли вечеряли, наїдаючись на зиму видно.
Але Дятли вечеряли, наїдаючись, видно, на зиму.
| при пропуску слова в повторюваному словосполученні |
З одного боку, цілував барині ручку, а з другого – клумби квіткові їй толочив (Остап Вишня). |
| як додатковий знак після коми, якщо вставні слова можуть за змістом належати або до попередньої, або до наступної частини |
Тайна дрож пронимає народи, – Мабуть, благодатная хвиля надходить (І.Франко). |
| поширені вставні речення виділяються тире, якщо немає потреби дуже різко виділяти їх із основних речень |
Свиридович – так звали мого діда – майже ніколи не бігав, а ходив поволі. |
Кома й тире ставиться, якщо на місці розриву основного речення повинна стояти кома: Жила вдова з дітьми у хатці, – навіть би й хаткою узивати не годилося – хижкою, – і стояла вдовина хатка на вулиці під горою.
Вишневий сад – він тільки-но зацвів, – данину першу виплативши бджолам, дрімав снив
(М.Рильський).
Дужки ставляться, якщо вставне речення різко випадає із структури основного речення: Так у зоопарку утримується рідкісний вид мавп – абіссинська (це попередня назва Ефіопії) гвереця, чи, по-місцевому, гуреза (З журналу).
Тест